МЕФ Луховицы МЯУ-МЯУ VHQ

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Когда я получил свою посылку, я решил не медлить и сразу же открыл ее. Пачечки были замотаны в яркую пленку, словно подарок для меня. Я наскоро собрал друзей и мы сели курить этот спайс. Но как только я вдохнул дым, я понял, что это не toot – палка в кармане. Этот маджон был просто ужасен! Он вызывал тошноту, головокружение и мощный приступ паранойи.

Я попытался отдышаться и успокоиться, но тщетно. Чувствовалось, что этот спайс разъедает мои легкие и мозг. Я понял, что наркотики не моё и пора бы переключиться на что-то более мягкое и безопасное. Не сильно подумав, я решил попробовать понику, хорошую старую марихуану. Ведь это вроде бы не так опасно, как все эти закладки и смеси. Хотя, кто его знает...

Взял я у дилера немного травы и решил заваривать себе сырный борщ. Да, да, вы не ослышались – сырный борщ! Будь я рэпером, такой бы варево бы стало обязательным в моих песнях. Наполнил я кастрюлю водой, добавил лук, морковь, картошку и варил все это на маленьком огне, пока овощи не стали мягкими. А потом влил в мое творение порцию поники. Да, это было по-настоящему сумасшедшим экспериментом, но я был готов к любым испытаниям.

Когда борщ закипел и приобрел прекрасный сырный аромат, я наконец решил попробовать эту "прекрасную" комбинацию. Сначала я взял небольшую ложку и аккуратно пробовал борщ. И вот, мои дорогие, это было просто чудо! Вкус был невероятным – сначала чувствовался легкий ментоловый привкус, а потом взрыв сыра во рту. Я не знал, что такое возможно! Я с удовольствием поглощал свою необычную трапезу, постепенно погружаясь в мир шикарного вкуса и небывалых ощущений. Каждая ложка борща приносила мне все больше и больше радости. Я чувствовался упоенным, как в классическом состоянии поника. Но вместе с этим я был абсолютно спокоен, без суеты и паники, которые меня преследовали при употреблении других наркотиков.

И вот, под конец моего необычного обеда, когда я насытился этим дивным супом, я понял, что наркотики не стоят тех денег, которые я на них тратил. Играть в эту смертельную игру – все равно, что бросаться с горы без парашюта.